All Reports

У фокусі цього огляду знаходяться ключові зміни ситуації у сфері прав людини в Україні, включно з територією, яка контролюється озброєними групами, а також включно з Автономною Республікою Крим та м. Севастополь, Україна, окупованими Російською Федерацією (Крим). Огляд охоплює період з 1 лютого до 30 квітня 2021 року. У вересні 2021 року УВКПЛ також опублікує регулярну піврічну доповідь, що охоплюватиме період з 1 лютого до 31 липня 2021 року.

Ця проміжна доповідь представляється відповідно до резолюції 75/192 Генеральної Асамблеї, в якій Асамблея просила Генерального секретаря представити на її сімдесят шостій сесії доповідь про хід здійснення цієї резолюції, що включає варіанти та рекомендації, що дозволяють покращити її здійснення, та представити проміжну доповідь з прав людини на його сорок сьомій сесії.

Ця доповідь подається у відповідь на прохання, висловлене у заяві Голови Ради Безпеки від 21 вересня 2018 року (S/PRST/2018/18). Вона також є відповіддю на прохання Ради про надання доповідей на конкретні теми, висловлені в резолюціях 2286 (2016), 2417 (2018), 2474 (2019) і 2475 (2019).

У цій інформаційній записці розглядаються наслідки пандемії та заходів Уряду з реагування на неї для прав працівників охорони здоров’я в Україні, 83% з яких становлять жінки. Зокрема, розглядається право на справедливі та сприятливі умови праці, соціальне забезпечення та ефективну участь, а також те, як їхній стан впливає на основні послуги охорони здоров'я. Інформаційна записка містить рекомендації для Уряду і місцевих органів влади.

Головні висновки 1. З початку окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (Україна) (далі – «Крим») в 2014 році УВКПЛ задокументувало 43 випадки насильницького зникнення у Криму. 2. Насильницькі зникнення вчинялися здебільшого в формі викрадення; серед жертв – 39 чоловіків і 4 жінки. 3. Перший задокументований випадок насильницького зникнення мав місце 3 березня 2014 року, а найостанніший за часом – 23 травня 2018 року. 4. З 43 жертв насильницького зникнення 11 осіб (усі – чоловіки) залишаються зниклими безвісти, а один чоловік перебуває під вартою. 5. Насильницькі зникнення вчинялися, ймовірно, озброєними групами, такими як самооборона Криму і козацькі групи; представниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації; іншими правоохоронними органами, зокрема поліцією Криму. 6. Викрадачі застосовували катування і жорстоке поводження з метою змусити жертв дати показання проти самих себе або свідчити проти інших, а також у якості помсти за їхню політичну позицію або зв'язок з політичними організаціями. 7. Жодна особа не була притягнута до відповідальності у зв'язку з будь-якими з насильницьких зникнень, а також за випадки катувань і жорстокого поводження, задокументованими УВКПЛ.