Ця тридцять перша доповідь Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ) щодо ситуації з правами людини в Україні охоплює період з 1 серпня 2020 року до 31 січня 2021 року. Вона підготовлена за результатами роботи Моніторингової місії Організації Об'єднаних Націй з прав людини в Україні (ММПЛУ).
Ця тематична доповідь Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ) про вплив COVID-19 на права людини в Україні охоплює період із 20 лютого 2020 року, коли групу осіб, евакуйованих з Уханя, Китай, було доставлено в Україну, по 6 грудня 2020 року. Вона ґрунтується на роботі Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ).
У цій інформаційній записці стисло викладено розвиток подій у сфері прав на житло, задокументованих УВКПЛ/ММПЛУ у 2020 році. Вона ґрунтується на інформації, отриманій з реєстрів судових рішень Російської Федерації та інших відкритих джерел, а також на результатах аналізу російських законів, що застосовуються в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (далі – «Крим»).
Оновлена інформація стосується ключових змін у ситуації у сфері прав людини в Україні, зокрема на території, яка контролюється озброєними групами, а також в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна, тимчасово окупованими Російською Федерацією (Крим). Інфорація стосується періоду з 1 серпня по 31 жовтня 2020 року. УВКПЛ опублікує свою регулярну піврічну доповідь, що охоплює період із 1 серпня 2020 року по 31 січня 2021 року, в березні 2021 року.
Криза, спричинена COVID-19, збільшила перешкоди, пов’язані з інституціями, ставленням і середовищем, які доводилося долати людям з інвалідністю до пандемії, аби реалізувати свої права і отримати базові послуги. Проведений ММПЛУ моніторинг ситуації з правами людини осіб з інвалідністю свідчить про те, що в період пандемії їхній доступ до послуг з охорони здоров’я, абілітації та реабілітації, освіти, соціального захисту, праці та зайнятості зазнав ще більший обмежень. Криза, спричинена COVID19, також виявила значний розрив між наявними соціальними послугами у громаді та реальними потребами осіб з інвалідністю. До того ж карантин ще сильніше загострив ізольованість і відчуженість осіб з інвалідністю в Україні.