Основні документи з прав людини

Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (ICPPED) є першим універсальним юридично обов’язковим інструментом прав людини щодо насильницьких зникнень. Їй передувала Декларація про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (Декларація 1992 року), проголошена Генеральною Асамблеєю в Резолюції 47/133 від 18 грудня 1992 року, яка залишається дійсним посиланням як сукупність принципів для всіх держав і деякі його положення відображають міжнародне звичаєве право на цю тему.

Конвенція стала кульмінацією більш ніж тридцятирічної роботи Комісії Організації Об’єднаних Націй зі статусу жінок, органу, заснованого в 1946 році для моніторингу становища жінок і заохочення прав жінок.

Конвенція про права дитини є найбільш загальновизнаним інструментом прав людини, який ратифікували всі країни світу, крім двох. Конвенція об'єднує весь спектр прав людини - громадянські, політичні, економічні, соціальні та культурні права дітей в одному документі.

Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо участі дітей у збройних конфліктах спрямований на захист дітей від вербування та використання у бойових діях.ї.

Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо процедури повідомлень набув чинності 14 квітня 2014 р. Він дає право Комітету з прав дитини, органу з 18 незалежних експертів, отримувати та розглядати повідомлення (скарги), подані особою чи групою осіб або від їхнього імені, які перебувають під юрисдикцією держави-учасниці, які стверджують, що є жертвами порушень будь-яких прав, захищених Конвенцією та/або основними Факультативними протоколами до неї: Факультативний протокол до Конвенції про торгівлю дітьми, дитячу проституцію та дитячу порнографію та Факультативний протокол до Конвенції щодо участі дітей у збройних конфліктах.

21 грудня 1965 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 2106, відповідно до якої було засновано Міжнародну конвенцію про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (МКЛРД). Ця конвенція – одна з найстаріших конвенцій Управління ООН з прав людини, спрямована на боротьбу з утисками та дискримінацією.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання була прийнята Генеральною Асамблеєю 10 грудня 1984 року. Це стало завершенням процесу кодифікації щодо припинення практики катування. Відповідно до положень цього документа було засновано наглядовий орган – Комітет проти тортур, основним завданням якого є контроль за дотриманням та виконанням Конвенції всіма державами-учасницями. Конвенція набула чинності 26 червня 1987 року після її ратифікації двадцятьма країнами. Перше засідання Комітету відбулося у Женеві у квітні 1988 року.

Мета цієї Конвенції полягає в заохоченні, захисті й забезпеченні повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав людини й основоположних свобод, а також у заохоченні поважання до притаманної їм гідності.

Загальна декларація прав людини є знаменним документом в історії прав людини. Розроблена представниками різних правових систем та культур з усіх регіонів світу, вона вперше виклала основні права людини, які мають бути захищені повсюдно.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права спрямований на забезпечення захисту економічних, соціальних і культурних прав, включаючи свободу від дискримінації, право на рівність між чоловіками та жінками, право на працю, право на соціальне забезпечення, свободу дітей від соціальної та економічної експлуатації, право на достатній рівень життя, право на здоров’я, право на освіту тощо.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права спрямований на забезпечення захисту громадянських і політичних прав, включаючи свободу від тортур, свободу від рабства, право на свободу та особисту недоторканність, право на гуманне поводження під час ув’язнення, свободу пересування, право на справедливий суд, свободу релігії та переконань, свободу вираження поглядів, права меншин тощо.