У цій тематичній доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) розглядаються: 1) масштаби тримання під вартою в контексті збройного конфлікту на сході України урядовими акторами, а також озброєними групами та іншими акторами на території, яка контролюється самопроголошеною «Донецькою народною республікою» і самопроголошеною «Луганською народною республікою» у період з 14 квітня 2014 року до 30 квітня 2021 року; 2) поширеність і форми свавільних затримань, пов’язаних із конфліктом, включно з таємним триманням під вартою і триманням під вартою без зв’язку із зовнішнім світом; 3) поширеність і форми катувань і жорстокого поводження, пов’язаних із конфліктом, включаючи сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом; і 4) відповідальність за ці порушення, включно з засобами правового захисту та відшкодуванням завданої шкоди жертвам. У доповіді також викладені два показові приклади свавільних затримань, катувань і жорстокого поводження, пов’язаних із конфліктом: один – в Управлінні Служби безпеки України в Харківській області (Додаток I), другий – в місці тримання під вартою «Ізоляція» в Донецьку, який контролюється озброєними групами (Додаток II). Випадки свавільних затримань, катувань і жорстокого поводження в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Україна, окупованих Російською Федерацією, що мали місце після окупації і все ще продовжуються, виходять за рамки цієї доповіді. Ці випадки були висвітлені у періодичних доповідях УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Україні і тематичних доповідях УВКПЛ щодо ситуації з правами людини в Криму, а також у доповідях Генерального секретаря ООН щодо ситуації з правами людини в Криму.
Головні висновки
1. З початку окупації Автономної Республіки Крим і міста Севастополя (Україна) (далі – «Крим») в 2014 році УВКПЛ задокументувало 43 випадки насильницького зникнення у Криму.
2. Насильницькі зникнення вчинялися здебільшого в формі викрадення; серед жертв – 39 чоловіків і 4 жінки.
3. Перший задокументований випадок насильницького зникнення мав місце 3 березня 2014 року, а найостанніший за часом – 23 травня 2018 року.
4. З 43 жертв насильницького зникнення 11 осіб (усі – чоловіки) залишаються зниклими безвісти, а один чоловік перебуває під вартою.
5. Насильницькі зникнення вчинялися, ймовірно, озброєними групами, такими як самооборона Криму і козацькі групи; представниками Федеральної служби безпеки Російської Федерації; іншими правоохоронними органами, зокрема поліцією Криму.
6. Викрадачі застосовували катування і жорстоке поводження з метою змусити жертв дати показання проти самих себе або свідчити проти інших, а також у якості помсти за їхню політичну позицію або зв'язок з політичними організаціями.
7. Жодна особа не була притягнута до відповідальності у зв'язку з будь-якими з насильницьких зникнень, а також за випадки катувань і жорстокого поводження, задокументованими УВКПЛ.
У цій інформаційній записці стисло викладено розвиток подій у сфері прав на житло, задокументованих УВКПЛ/ММПЛУ у 2020 році. Вона ґрунтується на інформації, отриманій з реєстрів судових рішень Російської Федерації та інших відкритих джерел, а також на результатах аналізу російських законів, що застосовуються в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь (далі – «Крим»).
З початку 2018 року Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини (УВКПЛ) приділяє особливу увагу питанню громадянського простору та основоположних свобод в Україні. В більшості задокументованих випадків нападів на журналістів та інших працівників засобів масової інформації, громадянських і політичних активістів, адвокатів, УВКПЛ відмічає безкарність. Доки така безкарність залищається без уваги, простір для реалізації та захисту основних свобод знаходиться під загрозою.
Ця доповідь Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) охоплює період з 14 березня 2014 р. по 31 січня 2017 р. Вона поширюється на всю територію України, у тому числі, Автономну Республіку Крим, відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 про територіальну цілісність України.