Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні, 1 грудня 2024 р. – 31 травня 2025 р.
Резюме
1. У період з 1 грудня 2024 року до 31 травня 2025 року внаслідок насильства, пов’язаного з конфліктом, загинули 968 цивільних осіб, ще 4807 були поранені, що становить зростання на 37% порівняно з аналогічним періодом попереднього року. Переважна більшість жертв припала на підконтрольну Уряду України територію, де російські збройні сили проводили активні наступальні операції з метою захоплення нових територій уздовж лінії фронту. Основними причинами жертв стало використання вибухової зброї з широкою зоною ураження в міських районах по всій країні, а також посилене застосування бойових безпілотників малого радіусу дії. Впродовж звітного періоду зафіксовано щонайменше п’ять цілеспрямованих ударів російських збройних сил по лікарнях, деякі з яких були обстріляні неодноразово.
2. Спостерігалося зростання кількості випадків, коли невстановлені особи контактували з дітьми в Україні через соціальні мережі та пропонували їм грошову винагороду за вчинення диверсій, зокрема підпалів і встановлення саморобних вибухових пристроїв, спрямованих проти українських військових об’єктів та цивільного населення. Деякі з цих дітей загинули під час виконання таких дій; інших було затримано, їм висунуто серйозні кримінальні обвинувачення.
3. Продовжувалися масові порушення прав українських військовополонених, які перебувають у полоні російських збройних сил. Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) задокументувало достовірні свідчення про щонайменше 35 випадків страт українських військовополонених впродовж звітного періоду. Це узгоджується зі зростанням кількості страт, задокументованих з кінця серпня 2024 року. Звільнені українські військові надали детальні свідчення про нещодавні факти катувань, жорстокого поводження, зокрема сексуального насильства, та про нелюдські умови утримання у місцях позбавлення волі, що перебувають під контролем Російської Федерації. Їхні свідчення підтверджують раніше зроблені висновки про широкомасштабне та систематичне застосування катувань. Звільнені цивільні особи, які перебували в ув’язненні під контролем російської влади, також повідомили про катування, жорстоке поводження і жахливі умови утримання, підтверджуючи раніше виявлені тенденції.
4. Військовополонені, яких утримувала Україна, повідомляли про випадки катувань та жорстокого поводження на етапі транзиту, до їхнього прибуття до офіційних місць інтернування.
5. На окупованій Російською Федерацією території України російська влада посилила тиск на місцевих мешканців, змушуючи їх приймати громадянство Російської Федерації або залишити цю територію. Це супроводжувалося ухваленням нових законів та указів, які обмежували доступ до базових послуг, як-от пенсійного забезпечення та медичної допомоги, для осіб без громадянства Російської Федерації або без зареєстрованого постійного проживання. Окупаційна влада також застосовувала адміністративні штрафи до мешканців за законні прояви української культурної ідентичності або за критику влади, паралельно посилюючи практику експропріації приватної власності, переважно тієї, що належить внутрішньо переміщеним українцям, що є порушенням норм міжнародного гуманітарного права (МГП).
6. На території, підконтрольній Уряду України, тривала практика кримінального переслідування осіб, звинувачених у співпраці з окупаційною владою, за виконання дій, які згідно з МГП могли законно вимагатися. Крім того, чоловікам і надалі відмовляли у праві на альтернативну (невійськову) службу з міркувань совісті. Люди старшого віку та особи з інвалідністю продовжували стикатися з труднощами під час евакуації із зон бойових дій, а також із доступом до належного й фінансово доступного житла після переміщення. Вони залишались особливо вразливими до інституціоналізації.
