РЕЗЮМЕ
В цій тематичній доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) описується ситуація з правами людини на території України, окупованій Російською Федерацією в результаті повномасштабного збройного нападу, зокрема на територіях, контроль над якими Україні згодом вдалось відновити. Доповідь охоплює період з 24 лютого 2022 року до 31 грудня 2023 року і базується на результатах роботи Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ). Уряд України продовжував надавати УВКПЛ повний доступ до території, яка перебуває під його контролем, зокрема безперешкодний і конфіденційний доступ до осіб, затриманих у зв'язку з конфліктом. Російська Федерація так і не надала УВКПЛ доступу ні до окупованої нею території України, ні до осіб, яких вона утримує під вартою у зв'язку з конфліктом.
В доповіді описуються стійкі тенденції порушення міжнародного права прав людини (МППЛ) та міжнародного гуманітарного права (МГП) Російською Федерацією на окупованій території. Основна увага приділяється регіонам України, які опинились під російською окупацією після повномасштабного збройного нападу Російської Федерації 24 лютого 2022 року, зокрема частинам Донецької, Харківської, Херсонської, Луганської, Миколаївської та Запорізької областей. В доповіді йдеться про системне знищення основоположних прав та свобод; комплексні заходи з метою придушення інакомислення; підриву українських систем державного управління, адміністрування, правосуддя та освіти; впровадження російських систем і законодавчої бази; та придушення проявів української культури та ідентичності, що впливають на кожний аспект повсякденного життя громадян. Крім цього, доповідь описує наслідки окупації для прав людини в частинах Харківської, Херсонської та Миколаївської областей, над якими Україна відновила контроль наприкінці 2022 року, а також вплив кримінального переслідування за «колабораційну діяльність» з боку українських правоохоронних органів.
Протягом перших місяців окупації української території у 2022 р. збройні сили Російської Федерації здійснювали широкомасштабні свавільні затримання цивільних осіб, які часто супроводжувалось катуванням та жорстоким поводженням. Значна частина випадків також становить насильницькі зникнення. На початку російські збройні сили переслідували осіб, яких вважали загрозою безпеці, але з часом коло осіб значно розширилося та включало будь-кого , хто, як вважалося, виступав проти окупації. Окремі російські військовослужбовці також здійснювали вбивства цивільних осіб, особливо протягом перших місяців. Збройні сили Російської Федерації придушували мирні протести, обмежували свободу слова, запроваджували суворий контроль за пересуванням жителів, грабували будинки та підприємства. Російська окупаційна влада4 здійснювала стеження та інтенсивні обшуки, а також обмежувала доступ до незалежної інформації. Збройні сили Російської Федерації та окупаційна влада здійснювали ці порушення в атмосфері повної безкарності. Результатом стала задушлива атмосфера страху, яка використовувалася для посилення контролю над жителями, придушення інакомислення та опозиції, а також примушування до покори.
Російська влада запровадила фундаментальні зміни в суспільстві та його управління, що є прямим порушенням норм МГП, згідно з яким окупаційна держава повинна мінімізувати зміни status quo ante. Вдаючись до залякування та насильства, вони змушували ключових посадовців з державного сектору співпрацювати з російською окупаційною владою. Вони впроваджували законодавство та системи управління Російської Федерації в усіх сферах життя. Вони організували «місцеві вибори», запровадили правову та судову системи Російської Федерації, вимагаючи від жителів дотримуватися російських правил ведення бізнесу та володіння майном. Ті, хто чинив опір, стикались із загрозою затримання, насильства та інших репресій. Окупаційна влада вирізняла жителів, які не мали паспорта Російської Федерації, піддаючи їх більш жорстким обмеженням свободи пересування, поступово відмовляючи їм у працевлаштуванні в державному секторі та у доступі до медичної допомоги і соціального забезпечення.
Водночас російська окупаційна влада запровадила політику нав'язування власної версії російської ідентичності та придушення проявів української ідентичності. Вони вимагали, щоб вчителі дотримувались російської навчальної програми, використовували російську мову та викладали історію, таким чином, щоб виправдати вторгнення в Україну. Вони припинили онлайн-заняття, які проводились за українською навчальною програмою, та вилучили українські книги та твори мистецтва, а також прибрали з публічного простору символи української культурної спадщини. Вони залучали дітей до російських молодіжних груп з метою навчання їх російському патріотизму всупереч нормам міжнародного гуманітарного права, які забороняють окупаційній державі залучати дітей до підпорядкованих їй формувань чи організацій. Водночас, російські Збройні сили затримували та застосовували насильство до осіб, які відкрито виражали свою українську ідентичність.
Наприкінці 2022 року Україна повернула собі значну частину окупованої території, зокрема Миколаївську область, а також частини Харківської та Херсонської областей. УВКПЛ має доступ до цих районів. Після вторгнення, окупації та їх повернення Україною лишилися пошкоджені будинки та інфраструктура, забруднена мінами та вибухонебезпечними залишками війни (ВЗВ) земля, розграбовані ресурси, понищена місцева економіка, а також травмоване та недовірливе населення. Перед Урядом України постало завдання не лише відновити інфраструктуру та надання послуг, але й боротися з порушеннями МГП та прав людини, що мали місце під час окупації, зокрема, шляхом розслідування воєнних злочинів. Окрім цього, він також здійснює кримінальні переслідування жителів за звинуваченнями у колабораціонізмі за взаємодію або співпрацю з російською окупаційною владою. Однак ці переслідування ґрунтуються на занадто широкому та неточному положенні, включеному до Кримінального кодексу України у березні 2022 року, яке потенційно криміналізує фактично будь-яку трудову або підприємницьку діяльність на окупованій території. Завдяки цьому виникає ризик криміналізації діяльності, до якої людей окупаційна держава може примушувати відповідно до норм міжнародного гуманітарного права про окупацію, і яка може бути необхідною та корисною для нормального життя населення окупованої території. Ці переслідування призвели до випадків подвійної віктимізації, коли особи, які постраждали від порушень прав людини спочатку під час російської окупації, потім знову піддавались кримінальному переслідуванню за колабораціонізм, таким чином, що порушуються їхні права. Під час виявлення та переслідування ймовірних колаборантів українські правоохоронці також вчиняли свавільні затримання, насильницькі зникнення, катування та жорстоке поводження, а також порушували право на справедливий судовий розгляд. Такі широкомасштабні переслідування перешкоджають зусиллям з реінтеграції населення раніше окупованих територій.
УВКПЛ залишається відданим справі сприяння притягненню до відповідальності за порушення МГП та МППЛ. Першочерговим завданням є припинення Російською Федерацією застосування сили проти України та «повне і безумовне виведення всіх своїх збройних сил з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів» відповідно до Резолюцій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй ES-11/1 та ES-11/4 (2022). Допоки цього не станеться, вкрай важливо, щоб Російська Федерація припинила широкомасштабні порушення норм МГП та МППЛ, що вчиняються під час окупації та були задокументовані у цьому звіті. Проливаючи світло на тяжке становище цивільних осіб в умовах окупації, окрім іншого, цей звіт має на меті підтримати національний діалог щодо комплексного підходу до відповідальності, який включає як кримінальну відповідальність так і ширші заходи, що сприяють реалізації прав постраждалих на правду, справедливості та відшкодування шкоди.
Ця доповідь підготовлена на виконання резолюції Ради ООН з прав людини A/HRC/RES/53/30 щодо співробітництва з Україною й надання їй допомоги в галузі прав людини, ухваленої 14 липня 2023 року. Вона підготовлена також на виконання резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 щодо територіальної цілісності України, де вітаються зусилля Організації Об’єднаних Націй з надання Україні допомоги в захисті прав усіх осіб в Україні.
ММПЛУ діє в рамках Угоди між УВКПЛ і Урядом України, яка була підписана 31 липня 2014 року і з того часу періодично продовжується. Відповідно до статті IV Угоди ММПЛУ «здійснює моніторинг ситуації з правами людини в країні..., а також подає регулярні, точні і публічні звіти Верховному комісару про становище у галузі прав людини та проблеми, а також ризики, що виникають».