Женева, 28 березня 2025 р.
Пане Президенте, шановні делегати,
Останні тижні відзначилися активними зусиллями щодо можливого припинення вогню в Україні, що є вкрай необхідним кроком. Також цього тижня було оголошено про важливі ініціативи щодо свободи судноплавства в Чорному морі, які можуть суттєво вплинути на глобальну продовольчу безпеку.
Водночас, попри ці переговори, бойові дії в Україні лише посилилися, що призводить до зростання кількості загиблих і поранених серед цивільних осіб. За перші три місяці цього року кількість жертв зросла на 30% у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Моє Управління підтвердило, що з початку року загинули 413 цивільних осіб, а понад 2000 отримали поранення. Лише за один тиждень у березні було вбито понад 30 цивільних осіб і ще 200 отримали поранення, і реальні цифри, ймовірно, вищі.
7 березня під час одного з останніх нападів російські збройні сили атакували місто Добропілля, застосувавши балістичні ракети, касетні боєприпаси та безпілотники. Представники мого Управління відвідали місце події та підтвердили загибель щонайменше 11 цивільних осіб, ще 48 були поранені.
З моменту повномасштабного російського вторгнення в Україну у 2022 році наше Управління задокументувало загибель понад 12 700 цивільних осіб і понад 30 000 поранених. Знову ж таки, реальна кількість жертв майже напевно набагато вища.
Кожна втрата – це зруйноване життя, невимовний біль для родин і втрачене майбутнє.
Я ніколи не забуду українців, яких зустрів, коли ми разом ховалися від російського бомбардування під час мого візиту до Києва два роки тому. Не зітреться з пам’яті й жінка, яка показала мені свій житловий будинок, перетворений на руїни.
Переважна більшість цивільних жертв – це українці, убиті та поранені внаслідок дій російських військ.
Через три роки війни, Російська Федерація продовжує застосовувати зброю вибухової дії в густонаселених пунктах, спричиняючи неприйнятно високі втрати серед цивільних осіб, що суперечить міжнародному гуманітарному праву.
Російські ракети великої дальності, безпілотники та планерні авіабомби стали причиною 40% жертв цього року.
Я стурбований щораз більшим використанням бойових безпілотників малої дальності обома сторонами конфлікту. З грудня ці нові пристрої спричинили більше жертв серед цивільних осіб, ніж будь-яка інша зброя.
Також викликає занепокоєння кількість загиблих серед цивільних осіб на тимчасово окупованій Росією території України. Зокрема, цього тижня повідомлялося про смерть шістьох осіб, серед яких троє журналістів, внаслідок українського ракетного удару в Луганській області.
Пане Президенте,
У доповіді, опублікованій моїм Управлінням 21 березня, міститься детальна інформація про страждання мільйонів українських дітей від початку повномасштабного вторгнення Росії.
Моє Управління підтвердило, що з початку повномасштабного вторгнення до кінця 2024 року було вбито близько 669 українських дітей, а 1 833 отримали поранення. Однак реальні цифри, ймовірно, значно вищі.
Окрім смерті, поранень, що серйозно вплинули на життя, та психологічної травми, конфлікт у великих масштабах порушив навчання та медичні послуги для дітей, змусив понад 2,4 мільйона дітей покинути свої домівки, призвів до розлуки дітей з батьками та порушив їхні права на здоров'я, житло, освіту, сімейне життя та належний рівень життя.
Міни та вибухонебезпечні пережитки війни залишаються довгостроковою загрозою для життя і безпеки дітей.
На окупованій Російською Федерацією території України в доповіді наводяться тривожні факти про дітей, які стали жертвами серйозного насильства, включаючи позасудові страти. Моє Управління підтвердило, що в 2022 та 2023 роках було позасудово страчено п’ятьох хлопчиків та двох дівчаток.
Діти також піддавалися свавільним затриманням, катуванням і жорстокому поводженню, включаючи сексуальне насильство. Моє Управління зафіксувало, що щонайменше 200 дітей було примусово переміщено в межах окупованої території або до Російської Федерації.
У школах на окупованій території викладається російська програма, навчання проводиться російською мовою, а дітям заборонено використовувати українську. Їх змушують брати участь у проросійських патріотичних та військових тренуваннях, що загострює соціальні розбіжності та створює напруженість між поколіннями. Ця політика порушує міжнародне гуманітарне право.
У ширшому контексті продовжується тиск на мешканців окупованої території з метою примусового отримання російського громадянства для доступу до основних послуг. З 1 січня окупаційна влада в кількох областях припинила виплату соціальної допомоги тим, хто не має російського паспорта.
Минулого тижня в новому указі Російської Федерації було зазначено, що українські громадяни, які перебувають на території Російської Федерації чи на окупованій території України, повинні виїхати до 10 вересня, якщо вони не легалізують своє перебування згідно з російським законодавством.
Окупаційна влада продовжує переслідувати українців за критику окупації, використання української символіки або вираження проукраїнських настроїв.
Також мене вражає придушення та репресії щодо тих, хто виступає проти війни в Росії. Тисячі антивоєнних протестувальників зазнали переслідувань відповідно до нових законів, які передбачають кримінальну відповідальність за критику війни.
Достовірні повідомлення свідчать про значне збільшення судових переслідувань, засуджень і тривалих термінів ув’язнення осіб, які брали участь у мирному антивоєнному опорі, зокрема за публікації в соціальних мережах.
Пане Президенте,
З серпня 2024 року кількість страт українських військових, захоплених Російською Федерацією, значно зросла. Моє Управління підтвердило достовірність 27 випадків таких страт, внаслідок яких загинуло 84 солдати.
Військовополонені та цивільні особи, які перебувають під контролем Російської Федерації, знаходяться у жахливих умовах. Моє Управління продовжує отримувати численні повідомлення про широко поширені та систематичні катування і жорстоке поводження, включаючи сексуальне насильство.
Також мене тривожить політика кримінального переслідування українських військових, захоплених на території Російської Федерації, цитую, за «терористичну діяльність». Моє Управління зафіксувало десятки випадків таких вироків, за якими українських військовополонених засудили до 15-17 років позбавлення волі.
Я глибоко стурбований атмосферою безкарності та дегуманізації, що супроводжує ці широко поширені порушення, які я описав.
Згідно з міжнародним правом, військовополонених не можна катувати, страчувати чи притягувати до кримінальної відповідальності лише за участь у бойових діях, незалежно від того, ким вони є чи де воювали.
Пане президенте,
Поки триває війна, я знову закликаю до припинення нападів на цивільних осіб та використання вибухової зброї в населених пунктах. Необхідно вжити всіх можливих заходів для мінімізації шкоди цивільному населенню.
Слід негайно припинити позасудові страти, катування та жорстоке поводження з військовополоненими. Я закликаю Російську Федерацію поважати права людей на території, що знаходиться під її окупацією.
Також я закликаю міжнародну спільноту використати свій вплив для забезпечення повної поваги до міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права.
Пане Президенте,
Обмежене припинення вогню, яке захищає судноплавні шляхи та інфраструктуру, є важливим кроком уперед. Проте найголовніше нині– це припинити жахливі страждання, які щодня завдаються Україні.
Мир, відповідно до резолюцій Генеральної Асамблеї, Статуту Організації Об’єднаних Націй та міжнародного права, є як ніколи актуальним і має ґрунтуватися на правах людини.
Мир, заснований на правах людини, передбачає активну участь жінок і молоді у мирних процесах. Це також означає повернення всіх військовополонених, звільнення цивільних осіб, які були безпідставно затримані, зокрема тих, хто висловлює протест проти війни в Російській Федерації, а також повернення дітей, депортованих Російською Федерацією.
Мир, заснований на правах людини, передбачає припинення дискримінації за національним чи мовним принципом. Він вимагає повної поваги до свободи слова, мови, культури та релігії.
Це також означає, що люди мають змогу вільно пересуватися по всій території України та вибирати місце, де б вони хотіли оселитися жити. Права на житло, землю та майно повинні бути відновлені.
Мир, заснований на правах людини, також включає в себе захист людей, зокрема через розмінування, повний і безперешкодний доступ до гуманітарної допомоги та незалежний моніторинг дотримання прав людини.
Ми знаємо з досвіду, що правда, перехідне правосуддя та відповідальність є необхідними для забезпечення сталого миру.
Пане Президенте,
Моє Управління працює в Україні з 2014 року, документуючи та звітуючи про порушення прав людини.
Ми готові надавати підтримку, як обом сторонам конфлікту, так і міжнародній спільноті, щоб забезпечити збереження прав людини та забезпечити, щоб український народ залишався в центрі всіх дискусій щодо миру.
