КИЇВ – 30 червня 2025 року – В Україні протягом останніх місяців зафіксовано суттєве зростання кількості жертв серед цивільних осіб та порушень прав людини на тлі ескалації бойових дій і змін у тактиці війни, зокрема через різке збільшення смертельних атак безпілотників. Про це йдеться у новій доповіді Управління ООН з прав людини, опублікованій сьогодні.
Доповідь охоплює період з 1 грудня 2024 року до 31 травня 2025 року і вказує на 37% зростання кількості жертв серед цивільних осіб у порівнянні з аналогічним періодом минулого року: 968 цивільних осіб загинули, ще 4807 отримали поранення. Переважна більшість цих випадків зафіксована на підконтрольній уряду України території, здебільшого внаслідок обстрілів з боку російських збройних сил із застосуванням вибухової зброї дальнього радіусу дії у населених пунктах, а також ударів безпілотників малого радіусу дії поблизу лінії фронту.
Майже половина всіх жертв серед цивільних осіб припадає на удари ракетами та баражувальні боєприпаси та авіабомби, скинуті по густонаселених районах. Щонайменше у трьох задокументованих випадках російські збройні сили застосували ракети з осколковими боєголовками, які вибухали в повітрі, розкидаючи уламки на великій площі та спричиняючи численні смерті й поранення серед цивільних осіб за раз.
«Війна в Україні, яка триває вже четвертий рік, забирає життя щораз більшої кількості цивільних осіб», – заявила Даніель Белль, голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні. – «Ми продовжуємо документувати насильство, яке суперечить нормам міжнародного гуманітарного права».
У доповіді також зазначено, що використання безпілотників малого радіусу дії призводить до зростання кількості жертв серед цивільних осіб. Управління підтвердило загибель 207 і поранення ще 1365 осіб унаслідок таких атак. Один із найсмертоносніших випадків стався, коли російський безпілотник поцілив по цивільному автобусу, що перевозив працівників гірничодобувного комбінату в Дніпропетровській області: загинуло 8 жінок і 2 чоловіків, ще 57 цивільних отримали поранення.
«Серйозною проблемою є велика кількість жертв серед цивільних осіб внаслідок використання безпілотників малого радіусу дії, що дозволяють операторам бачити свої цілі в режимі реального часу», – наголосила Даніель Белль. – «Наші висновки чітко свідчать або про нездатність відрізняти цивільні об’єкти від військових та застосовувати всі наявні запобіжні заходи для перевірки військового характеру цілей, або, що ще гірше, про навмисне рішення не робити цього».
У звітному періоді російські збройні сили завдали прямих ударів щонайменше по п’яти лікарнях, у деяких випадках із застосуванням кількох баражувальних боєприпасів. Такі дії свідчать про потенційно навмисні атаки на медичні заклади, що є порушенням міжнародного гуманітарного права.
Порушення прав військовополонених залишаються серйозною проблемою. Управління ООН з прав людини задокументувало достовірні свідчення щодо страти щонайменше 35 українських військовополонених, а також одного російського військовополоненого.
Управління ООН з прав людини опитало 117 нещодавно звільнених українських військовополонених та двох затриманих медичних працівників. Майже всі вони повідомили про катування та жорстоке поводження під час утримання в російському полоні. За їхніми словами, вони зазнавали жорстоких побиттів, ударів електричним струмом, сексуального насильства, нападів службових собак, а також навмисного приниження. Ці дії часто здійснювали особи у балаклавах, щоб приховати свою ідентичність.
«Постійне жорстоке поводження з українськими військовополоненими є не лише нелюдським ставленням, а й серйозним порушенням міжнародного права», – заявила Даніель Белль. – «Ми маємо справу не з поодинокими випадками, а з добре задокументованими зразками поширених і систематичних катувань, які вимагають негайної реакції, чіткої відповідальності та заходів для їхнього запобігання».
Понад половина з 95 опитаних російських військовополонених і громадян третіх країн, утримуваних Україною, також заявили про зловживання, включаючи катування, жорстоке поводження, погрози та утримання в неофіційних місцях. Більшість таких порушень, зафіксованих Управлінням, відбувалися на етапі транзиту, до прибуття до офіційних місць інтернування.
У доповіді порушено питання систематичних порушень прав людини щодо українських цивільних осіб, яких незаконно утримує влада Російської Федерації, здебільшого на окупованій території. Звільнені особи повідомляли про катування, жорстоке поводження та вкрай жахливі умови тримання під вартою.
Українці на окупованій території також зазнавали посиленого тиску з метою примусового набуття громадянства Російської Федерації. За півроку Управління задокументувало понад 16 000 житлових будинків, які окупаційна влада внесла до переліку потенційно «покинутих», через що вони опинилися під загрозою примусової конфіскації. Вимушено переміщені мешканці стикалися з серйозними юридичними, логістичними та безпековими перешкодами при спробах повернути своє майно.
Окремий розділ доповіді присвячено випадкам вербування та використання українських дітей для здійснення диверсійної діяльності зростаючої тяжкості проти українських військових об’єктів. За даними правоохоронних органів України, це відбувалося з боку невстановлених осіб, імовірно пов’язаних з Російською Федерацією. Деякі з цих дітей загинули або зазнали поранень; інші наразі перебувають під загрозою кримінального переслідування після того, як їх через соціальні мережі схилили до підпалу або встановлення вибухових пристроїв.
«Залучення дітей до вчинення диверсій або актів насильства є експлуатацією їхньої вразливості та ставить їхнє життя під серйозну загрозу», – підкреслила Даніель Белл. – «Це лише посилює їхні страждання, наражаючи на насильство, примус і тяжкі правові наслідки».
Люди старшого віку, переважно жінки, а також особи з інвалідністю, залишаються в особливо вразливому становищі, зокрема в прифронтових районах. Через бідність і відсутність житлових альтернатив багато хто не має змоги евакуюватися. Ті, кому це вдається, часто змушені тривалий час перебувати в тимчасових притулках без належних умов або потрапляють до спеціалізованих установ через відсутність інших варіантів.
У доповіді міститься заклик до повного дотримання міжнародного гуманітарного права та права прав людини, забезпечення відповідальності за всі порушення, а також гарантування безперешкодного доступу гуманітарним організаціям і незалежним спостерігачам.
