Пане Президенте, Високоповажні гості, шановні делегати,
Майже через чотири роки після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну становище цивільного населення стало ще більш нестерпним.
Це підтверджується останньою доповіддю мого Управління, що охоплює період з 1 червня по 30 листопада цього року. Попри мирні переговори, наші моніторинг і доповіді свідчать про те, що війна стає інтенсивнішою, спричиняючи дедалі більше загибелі людей, руйнувань і знищення.
Протягом останніх чотирьох років мої співробітники здійснили понад 1 150 місій до районів, постраждалих від війни, та провели понад 11 100 інтерв’ю щодо ймовірних порушень міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права.
Картина, що вимальовується, є надзвичайно тривожною.
Кількість жертв серед цивільних осіб з початку цього року на 24 відсотки вища, ніж за аналогічний період минулого року, значною мірою через те, що російські збройні сили збільшили застосування далекобійних ракет і безпілотників у прифронтових районах та містах. Ця ескалація є нескінченним кошмаром для народу України.
Удари здійснюються по всій території країни, зокрема в західних регіонах, віддалених від лінії фронту, які раніше не були зачеплені бойовими діями. У період з грудня 2024 року до листопада 2025 року зафіксовано суттєве зростання середньої добової кількості далекобійних безпілотників, застосованих Російською Федерацією. Жодна частина країни не є безпечною.
Наприклад, 19 листопада 2025 року, Російська Федерація запустила близько 500 безпілотників і ракет по всій території України. Крилата ракета влучила у житловий будинок у Тернополі, а безпілотник спричинив пожежу в іншому, унаслідок чого загинули щонайменше 38 цивільних осіб і 99 зазнали поранень, при цьому доля деяких цивільних осіб залишається невідомою. Це була найсмертоносніша атака в західній Україні з початку війни.
Упродовж року переважна більшість загиблих і поранених цивільних осіб перебували на території, що контролюється Україною, і понад 60 відсотків із них — у районах поблизу лінії фронту.
Російська Федерація повідомляє, що протягом звітного періоду на її території загинули 146 цивільних осіб і понад 1 150 були поранені, однак нам не вдалося перевірити ці дані.
Атаки на енергетичну інфраструктуру по всій Україні тривають, залишаючи людей без опалення, води та громадського транспорту на тривалі періоди. У жовтні та листопаді Російська Федерація здійснила вісім масштабних скоординованих атак, що призвело до тривалих аварійних відключень у деяких районах та змусило запровадити планові відключення електроенергії до 18 годин на добу в більшості регіонів.
Зима наближається, перетворюючи кожне відключення електроенергії на холодне й лякаюче випробування для сімей, людей старшого віку та осіб з інвалідністю.
Я хотів би звернути увагу на страждання цивільного населення у прифронтових громадах, де просуваються Збройні сили Російської Федерації.
Застосування російськими збройними силами безпілотників малої дальності, оснащених камерами з видом від першої особи (FPV), завдає значної шкоди цивільному населенню. Вони уражали людей, які пересувалися на велосипедах, у автомобілях та в громадських автобусах, вбивши близько 300 цивільних осіб протягом звітного періоду.
Авіаційні бомби та інші боєприпаси пошкодили або зруйнували житлові будинки, лікарні та школи, спричинивши нові хвилі переміщення населення. Бойові дії перешкоджають роботі швидкої допомоги, яка в окремих прифронтових регіонах не може дістатися до людей, що потребують допомоги, а працівники гуманітарних організацій ризикують життям, надаючи цю допомогу.
Хоча багатьох людей було евакуйовано з прифронтових міст і сіл, дехто так і не зміг виїхати. Це переважно люди старшого віку та особи з інвалідністю, евакуація яких ускладнена через те, що багато транзитних центрів не мають належних умов;також через гострий дефіцит придатного житла.
Майже половина людей, які загинули у прифронтових районах, були віком понад 60 років.
І знову, саме найбільш уразливі, зокрема ті, кому складно або неможливо залишити свої домівки, несуть на собі основний тягар війни.
Більшість продуктових магазинів, аптек і медичних закладів у прифронтових районах, зокрема в окремих частинах Донецької, Харківської, Херсонської та Сумської областей, припинили роботу. Деякі прифронтові громади не мають електропостачання вже понад два роки.
Мешканці окремих районів окупованого Донецьку повідомляли, що отримують проточну воду дуже низької якості лише раз на три дні або ще рідше. Це особливо викликає занепокоєння в регіоні, де є покинуті шахти та хімічні підприємства.
Пане Президенте,
Доля українських військовополонених, затриманих цивільних осіб залишається вкрай тяжкою.
З початку повномасштабного вторгнення моє Управління задокументувало позасудові страти 96 українських військовополонених та осіб, які припинили участь у бойових діях.
Починаючи з середини листопада, ми зафіксували зростання кількості повідомлень про страти українських військовослужбовців. Ми визнали достовірною інформацію про вбивство 14 українських військовополонених після їх захоплення російськими збройними силами та перевіряємо ще 10 випадків.
Моя команда також задокументувала чотири страти російських військовополонених з боку Збройних сил України, а також переглядає достовірні звинувачення щодо ще трьох інцидентів.
Ми продовжуємо документувати систематичні та широкомасштабні випадки катувань і жорстокого поводження з українськими військовополоненими під час тримання під вартою. З 1 червня 2025 року моя команда провела інтерв’ю з 187 українськими військовополоненими після їх звільнення. 185 з них надали детальні свідчення про катування та жорстоке поводження; більшість повідомили, що зазнавали сексуального насильства.
Ми також провели інтерв’ю з 127 російськими військовополоненими та 10 громадянами третіх країн, яких утримує Україна. Половина з них описали катування та жорстоке поводження у місцях транзитного утримання до прибуття до офіційних місць тримання під вартою.
Тим часом люди, переміщені по всій Україні, стикаються з труднощами у пошуку роботи та довгострокового житла, що змушує декого повертатися до своїх домівок у небезпечних районах.
На території, окупованій Російською Федерацією, наші висновки свідчать про подальше посилення обмежень свободи пересування, вираження поглядів і свободи віросповідання. Доступ до інтернету та месенджерів було ще більше обмежено.
Зростає занепокоєння щодо конфіскації майна російською владою на окупованих територіях, що є порушенням міжнародного гуманітарного права. Станом на листопад 2025 року понад 38 000 житлових об’єктів було зареєстровано як такі, що можуть вважатися покинутими в окупованих регіонах. Громадяни України повідомляли, що не можуть перевірити статус та зберегти право власності на своє приватне майно через процедурні перешкоди.
Міжнародні медіа нині здебільшого зосереджуються на гучних мирних ініціативах, тоді як щоденні страждання людей по всій країні відходять на другий план.
Водночас становище українського цивільного населення ще більше погіршилося.
Я знову закликаю Російську Федерацію припинити війну, поважати міжнародне право та забезпечити захист цивільного населення.
Я наполегливо закликаю припинити всі позасудові страти, катування, жорстоке поводження та сексуальне насильство щодо військовополонених і цивільних затриманих, а також поважати та захищати права людини на окупованій території.
Я закликаю Україну забезпечити захист військовополонених від катувань і жорстокого поводження.
Особи, винні у всіх порушеннях прав людини та міжнародного гуманітарного права, мають бути притягнуті до відповідальності.
Я навіть не можу уявити собі рівень виснаження народу України.
Їм потрібне припинення вогню. Їм потрібен мир, відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй, міжнародного права та резолюцій Генеральної Асамблеї, заснованих на правах людини.
У межах будь-яких переговорів щодо припинення вогню та досягнення сталого миру я заохочую запровадження заходів зі зміцнення довіри, які можуть зменшити шкоду та вибудувати довіру в довгостроковій перспективі.
Наприклад, як невідкладні заходи, це могло б включати зобов’язання не застосовувати далекобійну зброю та безпілотники малої дальності у густонаселених районах, а також не завдавати ударів по критично важливій енергетичній інфраструктурі, зокрема об’єктах електро- та теплопостачання.
Це також мало б включати зобов’язання щодо обміну всіх військовополонених, а також звільнення і повернення додому всіх українських цивільних затриманих.
Це лише деякі з заходів, які можуть бути вжиті, і моє Управління готове підтримати ці зусилля.
Дякую.
